ЕПІТАФІЯ

ЦЕ ТАКА КАКОФОНІЯ, ПОВНА РІЗКИХ, НЕПРИЄМНИХ ЗГУСТКІВ ДУМОК ПРО МОЄ ЖИТТЯ, ЩО ДУЖЕ НЕБАГАТО ЛЮДЕЙ, МАБУТЬ, ЗМОЖУТЬ ВИТРИМАТИ ЦЕ НАВІТЬ ОДИН РАЗ, НЕ КАЖУЧИ ВЖЕ ПРО ПОВТОРНЕ ПРОЧИТАННЯ. СУМІШ КРИКІВ, ВЕРЕСКІВ І ХРИПІВ. ЦЕ – МОЯ РЕФЛЕКСІЯ, ЗІБРАНА З МЕМУАРІВ, ПОЧИНАЮЧИ З 14 РОКІВ І ДО ОСТАННІХ ЗАПИСІВ У 17 РОКІВ. ЦЕЙ ТВІР Я ПРИСВЯЧУЮ СОБІ ЯК ПОДАРУНОК І ЯК ДЕБЮТ У РОЛІ МАНГАКИ У 18 РОКІВ.